#ALUMNItalk з Богданом Пономарчуком

03.03.2017
03.03.2017

Серію публікацій #ALUMNItalk ми розпочинаємо інтерв’ю з одним із найбільш яскравих та емоційних друзів BIONIC - Богданом Пономарчуком. Цей хлопець не лише чудовий спеціаліст, але й людина, що повністю руйнує стереотипні погляди на айтішників. Сама розмова з ним була сповнена скоріше філософського настрою, аніж “технічного”, що не може не надихати.

 

Ми познайомимо вас з цим незвичайним хлопцем, його професійним шляхом та дамо відповіді на багато питань сфери ІТ!

 

Паралельно з навчанням в КПІ, Богдан вступив до BIONIC University, де закінчив програми по Java SE та EE, і працював над голландським проектом тоді ще у "дебютній" Інтернатурі. Сьогодні він - team-lead у ІТ-компанії Ciklum.

 

   - Що входить до твоїх завдань як тім-ліда?

  - Серед моїх завдань -  менеджмент команди, проектний менеджмент, архітектурні рішення. Якщо є час -  і код пишу, допомагаю команді, якщо виникають складнощі. Загалом - усім і відразу.

   - Який шлях потрібно подолати, щоб зайняти цю позицію?

   - Як не банально – треба багато вчитись і багато працювати. У мене були в житті періоди, коли я безвилазно сидів та кодив. Це був режим: о 3 ночі ліг, о 7 ранку встав – курси, робота, університет. Такий ритм дуже виснажує. Звичайно, перший час не так помічаєш, але згодом відчуваєш, як страждають інші сфери. Зараз я намагаюсь розділяти особисте життя і роботу. Це просто ризик перегоріти, коли вже не хочеться нічого. Проте, водночас я розумію, що без такого інтенсивного розвитку, навчання, роботи над собою, результату я б не мав!

   - Чим відрізняється позиція тім-ліда від програміста, і чому доводиться вчитись, які якості здобувати, щоб бути тім-лідом?

  - Позиція тім-ліда доволі сильно відрізняється від позиції розробника, бо ти маєш займатись менеджментом. Тебе супроводжують постійні комунікації у величезній кількості. Якщо ти любиш посидіти сам й пописати код, а тут тобі цілий день телефонують, призначають купу зустрічей -ти можеш відчути себе не в своїй тарілці. Це потрібно враховувати, коли хочеш будувати кар’єру у цьому напрямку. При цьому позиція тім-ліда потребує серйозного технічного бекграунду, бо зазвичай тім-лід – це людина, що знає найбільше в проекті, найбільш кваліфікована з технічної точки зору. Замовники хочуть від тебе бачити вирішення своїх проблем, а я від своєї команди чекаю не лише розуміння та виконання їх задач, але й розуміння в чому, власне, полягає проблема бізнесу.

Якщо ти любиш посидіти сам й пописати код, а тобі цілий день телефонують, призначають купу зустрічей - ти можеш відчути себе не в своїй тарілці.

 

   - Якщо б в тебе постав вибір – робота в команді чи працювати самостійно – що б ти обрав?

  - Одне з питань рекрутерів завжди: “Що для вас більш приорітетне: команда чи цікаві задачі?”. Я завжди відповідав, що мене мотивує класна команда. Звичайно, якщо немає цікавих завдань, то якою б не була команда – з часом стає нудно. Хочеться челенджів для себе, хочеться розвиватися, тому це має бути мікс. Зараз у київському офісі зі мною працює більшість людей, в наймі яких я брав участь, тож звичайно я дуже задоволений людьми, що поруч. Це дуже крута команда для мене і уявити свою роботу без них складно.

   - Ти береш участь у відборі людей на відкриті вакансії?

  - Так, і часто тім-лід прив’язаний саме до технічних характеристик в оцінці кандидатів. Зазвичай рекрутер на першій співбесіді відсіює людей, які загалом не підходять за вимогами вакансії, а далі project manager дивиться на особисті характеристики, чи підійде людина команді. У нашій компанії обов’язки project manager лягають на мене, наприклад. Те, на що я звертаю увагу – це ставлення до роботи. Навіть якщо я бачитиму, що людина за певними технічними навичками не дотягує, але вона готова сидіти, вчитись і працювати на результат через свою вмотивованість – я надам їй перевагу. На співбесідах я часто бачу ситуацію, коли людина не хоче розбиратись в самій технології: знає лише основи, які дають можливість працювати. Я дивлюсь на бажання людей заглиблюватись у суть питання і якщо бачу, що людина володіє Java, але не знає як влаштовані фреймворки, з якими вона працювала – для мене це означає, що для моєї команди вона не підходить. У нас невелика команда – зараз це 5 спеціалістів – тож дуже важливо, щоб кожен був включений в роботу. В мене немає можливості ходити й контролювати кожного, людина сама має бути ініціативною й відповідальною.

    - Який меседж ти хотів би донести людям, що хочуть потрапити в провідні IT компанії ?

  - Так склалось, що багато моїх друзів займають керівні позиції на проектах в айті-компаніях, і вони також шукають собі людей в команду. Проблема в тому, що приходять люди, що не розуміють навіщо прийшли на цю вакансію і це точно не їх покликання, вони не отримують задоволення від роботи. Вони менше навчаються, не хочуть детальніше розбиратись в тому, з чим працюють –  а для нашої сфери це важливо. Це проблема і якщо говорити про якісь настанови, то важливо одне – займатись справою, яка приносить задоволення. Я не втомлююсь це повторювати і це стосується не лише айті.

         

Я пишаюсь командою, яка зараз працює зі мною. Бо це команда крутих спеціалістів, які в захваті від своєї роботи.

 

    - Тобі мабуть доводиться іноді й критикувати членів своєї команди. Чи складно це і як ти згладжуєш такі негативні моменти?

   - Важливо, звичайно, те, як ти подаєш свої думки і те, чи готові їх сприймати адекватно. Для мене людина доросла особистісно, коли вона вміє нормально реагувати на критику. Всі ми люди, можемо помилятись і ніхто не є ідеальним. В команді ми намагаємось сприймати такі моменти спокійно і розуміти, що головне – виявити їх вчасно, щоб зреагувати й виправити.

   - Чим ти пишаєшся найбільше на дану хвилину?

   - Я пишаюсь командою, яка зараз працює зі мною. Бо це команда крутих спеціалістів, які в захваті від своєї роботи, їх надихає те, що вони роблять – а для мене це головне. Ще чомусь згадується студентський час, коли у нас була передача на радіо, де ми розповідали про ринок праці ІТ. До нас приходили експерти та роботодавці, які розповідали про свій досвід, вимоги та можливості. Для нас це був цікавий і корисний проект.

   - Які напрямки ти надалі розглядаєш для себе?

   - Це можливо буде навіть не ІТ. Я не прив’язуюсь до сфери. Не хочу говорити, що бачу себе або в ІТ, або ніде. Я взагалі хочу відкрити свій бар! Для мене головне робити щось класне! Питання в тому, що ти маєш розуміти, що ти робиш щось корисне, і допомагаєш людям. Зараз мені дуже подобається те, що я роблю і що відбувається навколо, головне – розвиватись і йти вперед!

   - То ти був би готовий кинути айті?

  - Мене найбільше приваблює можливість щось створювати. В своїй сфері в мене така можливість є. Приколько в айті те, що зараз тут є купа роботи і ти можеш обрати, що тобі більше підходить: великий вибір компаній, проектів. Ринок росте, сфера розширюється – це прекрасно, тому зараз мені комфортно тут і я на даний момент доволі сконцентрований на цій сфері та розвитку в ній.

   - Ти думав поїхати закордон, адже дуже багато людей з цієї галузі їдуть з України?

  - Перед представниками сфери так чи інакше це питання стоїть - для себе я на нього відповів, що їхати не хочу. Бо, по-перше, добре там, де нас нема, а по-друге, я можливо трохи романтик, та вірю, що в Україні має бути все краще, і це “краще” має хтось робити.  Мені досить сумно бачити, що дуже багато фахівців виїжджають, але це вибір кожного. Я вірю в те, що кожен сам створює світ навколо себе.

 

Я думаю, що в роботі важливо, щоб вона тобі приносила радість, щоб зранку ти не думав, що тобі знову треба промучитись до вечора та рахувати дні до відпустки.

 

    - Що тебе надихає найбільше?

   - Мені подобається бачити, коли люди горять тим, чим займаються і досягають висот завдяки цьому. Я думаю, що в роботі важливо, щоб вона тобі приносила радість, щоб зранку ти не думав, що тобі знову треба промучитись до вечора та рахувати дні до відпустки. Коли тобі подобається – ти окрилений новими задачами, новими подіями.

    - Як ти прийшов до того, що став викладати Java?

   - Мене запросив сам BIONIC і це для мене було цікаво. Я вже півтора роки викладаю Java, але можу сказати, що викладання займає неймовірно багато часу! Підготувати програму, підготувати лекцію, перевірити роботи студентів – це мінімум. Цікавий момент, що зараз я в своїй команді маю хлопця, якого навчав у BIONIC і вважаю, що це справді класно. Коли мені пишуть випускники, що знайшли круту роботу, і дякують за курс – це мотивує і надихає, надає впевненості, що ти це робиш не дарма.

     

Програмування – це непроста штука. Мені смішно, коли я читаю рекламу у фейсбуці, де написано: “Стань програмістом за 2 місяці”

 

   - Які акценти варто розставляти, на що звертати увагу, коли ти навчаєшся на Java?

   - Закінчення курсів – це не гарантія того, що ти станеш спеціалістом. З кожним роком конкуренція на junior позиції збільшується. Згадую зараз себе в ті роки і розумію, що далеко не все мені давалось легко. Я приділяв цьому багато свого вільного часу. Коли я не був на курсах – сидів вдома й програмував, також були фінальні проекти на курсах в BIONIC, які теж хотів довести до гідного стану. Тому увагу треба звертати на свою самоосвіту і боротьбу з лінню. Айті-сфера – це конкурентне середовище. Кожні півроку виходить новий фреймворк і усі провідні компанії намагаються на нього перейти, щоб бути в тренді. Програмування – це непроста штука. Мені смішно, коли я читаю рекламу у фейсбуці, де написано: “Стань програмістом за 2 місяці”. Ця робота не для лінивих – це безперервний процес навчання. Якщо ти не готовий сидіти ночами все це вивчати – то можливо тобі не варто цим займатись.